Корова годинами поїдає траву та сіно — їжу, з якої людина не може отримати майже нічого. Наш шлунок не перетравлює жорсткі стебла й листя. Але й коров’ячий шлунок, як виявилося, теж не вміє цього робити сам.
Усю роботу за корову виконують мільярди мікробів, що мешкають у її травній системі. А знамениті “чотири шлунки” насправді потрібні передусім для того, щоб цим мікробам було де жити.
Корова має один великий шлунок, розділений на чотири відділи: рубець, сітку, книжку та сичуг. У перших трьох шлунковий сік не виробляється. Там корм перемішується, сортується і бродить, а перетравлюють його саме мікроби.
Сичуг же дуже схожий на людський шлунок — саме тут виділяється шлунковий сік.
Процес відбувається так: спочатку траву обробляють мікроби, а потім корова перетравлює те, що вони виробили, включно з самими мікробами.
У рубці вміщується до 300 літрів
Рубець — це найбільший відділ шлунка. У великої корови він може вмістити від 100 до 300 літрів корму і займає майже всю ліву половину черевної порожнини.
У рубці живуть бактерії, гриби та інші мікроорганізми. Саме вони розщеплюють жорсткі стебла, з якими сама корова не впоралася б. В одному мілілітрі рідини з рубця міститься десятки мільярдів бактерій.
Мікробам у рубці комфортно: там завжди тепло, постійно надходить свіжий корм, а стінки рубця скорочуються, перемішуючи вміст.
Поїдаючи траву, мікроби виділяють кислоти, наприклад, оцтову. Корова всмоктує їх прямо через стінку рубця, і це стає основним джерелом її енергії — від 60 до 80% усієї сили вона отримує саме звідти.
Для кожного типу корму в рубці потрібні специфічні мікроби. Тому, коли корову переводять з трави на сіно чи інший новий корм, це робиться поступово, домішуючи новий раціон до звичного.
Корова спочатку ковтає, а жує потім
На пасовищі корова заковтує траву швидко, майже не пережовуючи. Вона не може відкусити пучок, як людина яблуко, адже у неї немає верхніх передніх зубів. Корова охоплює траву язиком і обриває її, притискаючи нижніми зубами до твердої пластини на верхній щелепі.
Зате рубець у неї настільки великий, що дозволяє швидко наїстися про запас, а дожовувати — пізніше. Через 15-30 хвилин після їжі, коли корова спокійно відпочиває, частина корму з рубця та сітки повертається стравоходом назад до рота. Корова знову ретельно пережовує цю грудку, рухаючи щелепою з боку в бік, змішує її зі слиною і проковтує.
На жуйку йде близько 50 хвилин, потім стільки ж часу на відпочинок, і процес повторюється.
Загалом на жуйку витрачається близько восьми годин на добу, а іноді й більше. Точний час залежить від корму: на сухому сіні корова жує довше, а на соковитій траві — менше. Вдень на пасовищі вона переважно щипає траву, а жуйку активно пережовує вночі.
Повторне пережовування тієї самої трави є вигідним для корови. Чим дрібнішими стають шматочки, тим легше мікробам їх переробляти.
Крім того, під час жування виділяється багато слини — від 50 до понад 100 літрів на добу (це п’ять-десять відер і більше). На сіні слини виділяється більше, ніж на соковитій траві. Слина містить речовину, подібну до харчової соди, яка запобігає закисанню вмісту рубця.
Сітка вирішує, що повернути до рота на дожовування
Другий відділ шлунка називається сіткою, оскільки його внутрішня поверхня вкрита комірками, схожими на бджолині стільники.
Рубець і сітка працюють злагоджено, постійно обмінюючись вмістом. Сітка сортує корм: великі шматки вона затримує і відправляє назад до рота для повторного пережовування, а достатньо подрібнені — пропускає далі.
Також у сітку потрапляють сторонні предмети, які корова випадково проковтнула з травою, наприклад, шматочки дроту чи цвяхи. Гострі металеві предмети можуть проткнути стінку сітки. Тому коровам іноді дають проковтнути спеціальний магніт, який залишається в сітці на все життя і збирає на себе металеві предмети.
У «книжці» з кашки всмоктується вода
Третій відділ шлунка називається книжкою через безліч складок усередині, що нагадують сторінки щільно закритої книги. Через книжку проходить вже подрібнена кормова маса. Тут активно всмоктується вода, а великі шматки, що не пройшли через сітку, затримуються та перетираються. Після книжки корм стає значно густішим і прямує до сичуга.
У сичузі корова перетравлює своїх же мікробів
Стінки сичуга, четвертого відділу, виділяють кислий шлунковий сік. Він перетравлює як залишки корму, так і мікробів, що розмножувалися в рубці.
Мікроби для корови — це не лише помічники, а й власна їжа. Поки бактерії живуть у рубці, вони живляться травою і розмножуються. Потім частина з них разом з кормовою кашкою потрапляє до сичуга та кишечника, де перетравлюється.
Таким чином корова отримує білок, значну частину якого вона засвоює саме з перетравлених мікробів.
У теляти спочатку працює майже сам лише сичуг
Новонародженому теляті рубець з його мікробами ще не потрібен, адже воно харчується молоком. Коли теля смокче, краї особливого жолоба, що починається від стравоходу, змикаються, утворюючи трубку. Молоко проходить цією трубкою повз рубець і сітку, потрапляючи прямо до сичуга, де й перетравлюється.
Саме сичуг молочного теляти століттями використовували для виробництва сиру. Його стінки виділяють речовину, що згортає молоко.
Щойно теля починає куштувати сіно та траву, у рубці з’являються мікроби, сам рубець росте та змінюється зсередини. Жуйка з’являється приблизно у дво-тритижневому віці. А коли теля повністю переходить на рослинний корм, сичуг перестає виробляти речовину, що згортає молоко.
Газ із рубця корова випускає відрижкою, а не через кишечник
Під час переробки трави мікробами утворюється багато газу, зокрема метану. Більша його частина виходить із рубця шляхом відрижки.
Це життєво необхідно для корови. Якщо з якоїсь причини газ перестає виходити, рубець роздувається і може заважати диханню.
Оригінал статті: ukr.media