Працювати вдома: і щастя, і біда
Ви самі собі господар: ніхто не пильнує, що ви одягнені, і чи зняли піжаму останні три тижні. Ви обіцяли собі, що такого не станеться, але ваш розклад збився, і часом доводиться працювати до першої ночі, бо весь день пішов на душ, прибирання дому та похід до супермаркету.
Щопонеділка ви запевняєте себе, що почнете працювати в нормальні години, але спокуса стукає у двері, і ось ви вже перете білизну замість того, щоб писати звіт, і пишете звіт, коли мали б вечеряти й відпочивати.
Це жахливо, але водночас прекрасно – бути вільним. Ви пізнаєте себе та свої стосунки з часом: чи ви організовані, чи все залишаєте на останню хвилину. Чудово! Але принаймні, вам дозволено, і якщо будь-якого дня вам захочеться, ви можете поспати довше; вам не треба стояти в заторах; вам не треба виходити на вулицю, коли ллє дощ.
Ми можемо скаржитися на багато чого, наприклад, на весь час, проведений перед екраном, але хіба ми, хто мав досвід роботи, де треба було вставати дуже рано, або багато працювати фізично, чи, можливо, на обслуговуванні клієнтів, не є тепер набагато привілейованішими? Можливість обирати, коли йти до офісу, або вигулювати собак під час обідньої перерви?
Нам потрібно навчитися краще керувати своїм часом, а також бути вдячними за те, що маємо, чи не так?
Чи розвинув хтось із вас справді дивну звичку відтоді, як почав працювати вдома?
