Історія про те, як тесляр змайстрував для безпритульної кішки власний дім, зворушила багатьох.
Безпритульній киці доводиться обирати собі господарів дуже обережно. Адже можна потрапити до маленької студії з байдужим господарем або до когось, хто постійно на роботі. Ніколи не вгадаєш, яку людину обере тварина, залишається лише покладатися на інстинкти. У цій історії киця обрала собі чудовий варіант – тесляра!
Вона з’являлася у нього час від часу, і врешті-решт чоловік вирішив застосувати свої навички на благо. Зібравши залишки деревини зі смітника біля роботи, він збудував для неї утеплений будиночок. Це зайняло кілька вихідних, але він був дуже задоволений своєю роботою. Коли киця з’явилася наступного разу, він показав їй її нову “квартиру”. Це надзвичайно мило. Він назвав її Пенні, і тепер вони будуть сусідами!
Я бачив безпритульну тварину, яка здавалася дружньою, але була дуже полохливою. Бачив її кожні кілька тижнів.
Приблизно пів року тому вона підійшла достатньо близько, щоб понюхати мою руку, і дозволила мені її погладити.
Я тесляр, так? Я подумав, що їй може знадобитися постійний притулок, тому я прихопив кілька залишків деревини зі смітника біля роботи (це дозволено) і вирішив збудувати їй утеплений будиночок. Я витратив кілька вихідних на його створення, і закінчив у неділю. Деякі шматки були розташовані під різними кутами, деякі дошки були трохи короткі, але я впорався з тим, що мав, і, думаю, їй сподобається.
У суботу я щойно закінчив працювати над її будинком на день і прибирався надворі, коли почув її нявкання. Я покликав її, і вона підбігла. Вона пішла за мною до будинку, я погодував її курячою грудкою і провів екскурсію моїм помешканням. Вона трохи погуляла, перш ніж попроситися назад на вулицю.
Вчора ввечері сталося майже те саме. Я вийшов взяти щось з машини, а вона лежала на сидінні мого мотоцикла. Я не помітив її, доки вона знову не нявкнула. Тож я підняв її і показав будинок, але вона ще не почувається достатньо комфортно біля дверей, щоб увійти. На цей момент я вже купив їй ліжко для будинку, одне всередині, посуд, трохи “Fancy Feast” та мішок корму “Orijen 6-fish”. Я змішав “Fancy Feast” з кормом, і вона із задоволенням з’їла.
Після їжі вона почувалася більш сміливо. Знову обійшла будинок, полежала на кухні, трохи поспілкувалася зі мною, а коли я взяв її на руки, вона поклала передні лапи мені на плече і муркотіла, муркотіла, муркотіла. Вона так сильно терлася головою! Я дав їй тунця та смаколик “Bonker’s Licky Tube”, перш ніж вона попросилася назад на вулицю. Вона така мила киця. Коли вона почуватиметься зі мною комфортніше, я відведу її до ветеринара, щоб зробити всі необхідні процедури.
Я колись хотів стати теслярем. Мені здається, це дуже корисна професія, і можна зробити будь-що. Мати можливість будувати руками — це важливо в довгостроковій перспективі. Можливо, я колись цим займуся, але поки що мені подобається моя офісна робота, де я пишу про котів. Зрештою, я хотів, щоб ви всі познайомилися з Пенні. Дякую за прочитання.
