Як таке взагалі можливо? Проста дитяча логічна задача, яка збиває з пантелику дорослих через їхній життєвий досвід.
Прочитайте умову задачі й спробуйте збагнути, як це можливо. Завдання доволі просте, але, скажу наперед, воно поставило в глухий кут дорослого чоловіка з вищою освітою та п’ятіркою з математики в школі.
Батько та син потрапили в аварію. Батько загинув на місці. Сина у критичному стані доставили до лікарні на операцію. Хірург з жахом дивиться на дитину і каже: «Я не можу його оперувати! Це мій син!».
Як це взагалі можливо?
Не читайте далі, спробуйте розгадати самі! Обіцяю, буде цікаво!
Задача, звісно, нескладна, але це не означає, що її вирішить кожен. Я поставив це завдання своєму знайомому, який працює маркетологом у великій компанії. Він надав мені стільки різних варіантів, за якими можна було б написати кілька сценаріїв для бойовика, трилера та фантастики, що я вже шкодував, що поставив йому це завдання.
У нього були варіанти про викрадення дитини, про перенесення душ, про те, що дитину підмінили. Був варіант, що у дитини був брат-близнюк, яких розлучили в дитинстві, і вони не знали про існування один одного. Загалом, хтось явно передивився телепередач. У людини розвинена фантазія, але з логікою проблеми.
Розв’язання
Насправді все максимально просто. Підступ задачі в тому, що під хірургом ми зазвичай маємо на увазі чоловіка, оскільки так часто буває в житті. Хірургів-жінок небагато. До того ж, саме слово «хірург» чоловічого роду. Саме це і збиває з пантелику дорослих. Життєвий досвід заважає логіці, оскільки в голові чітка асоціація, що хірург — це чоловік, тобто батько. А оскільки батько загинув в автокатастрофі, це неможливо. Тому в голову лізуть різні сцени з телевізійних шоу — і це, до речі, знову вплив життєвого досвіду.
У дітей немає цих стереотипів, у них немає величезного життєвого досвіду, вони не дивляться вечірні ток-шоу, вони ще не знають, що більшість хірургів — чоловіки. Більше того, оскільки вони бачать медичних працівників переважно в поліклініці, дитячому садку та школі, для них очевидно, що більшість лікарів — це жінки. До того ж, діти поки що чисті й чудово розуміють, що у дитини є тато і мама, а отже, якщо тато загинув, то в лікарні хірургом працює його мама. Вона-то і вигукнула: «Це мій син!».
Ось така, на жаль, сумна задача. Діти вирішують її швидко, а от дорослі можуть надовго застрягнути та висунути абсолютно неймовірні версії.