Багато власників котів та собак бачили у зоомагазинах сухі корми, гранули яких пофарбовані в різні кольори. Це дивно, адже собаки та коти більшість цих кольорів не розрізняють, оцінюючи корм передусім за запахом та смаком.
Тобто, тваринам, насправді, байдуже, якого кольору їхня їжа.
То навіщо ж він тоді кольоровий?
Це питання часто виникає у покупців. Розповідь базується на інформації, отриманій під час навчальних семінарів з годування котів та собак, а також з виробництва сухих кормів.
Зоотовари — унікальний сегмент, де вибір робить людина, а не тварина-споживач. Тому виробники прагнуть, щоб товар сподобався насамперед людям, які керуються своїми критеріями, зокрема й кольором.
Кольорові корми з’явилися в середині минулого століття у Великій Британії та США. Їхньою метою було привернути увагу не тварин, а їхніх власників. Це мало підвищити популярність сухих кормів, які тільки виходили на масовий ринок.
Людина так влаштована, що:
- Кольорові об’єкти привертають її увагу сильніше.
- На основі кольору людині легше пояснити склад, призначення та користь продукту.
До того ж, багато кольорів уже мають стійкі смакові асоціації, які легко “прикріпити” до певних інгредієнтів. Наприклад, покупці часто асоціюють жовтий колір з куркою, а коричнево-червоний — з яловичиною.
Це працює як у харчовій промисловості для людей, так і в сегменті кормів для тварин.
Кольорові гранули привертали увагу покупця, а продавець пояснював, що червоні гранули містять м’ясо, важливе для м’язів, а зелені — рослинні добавки для травлення.
Це допомагало показати, що сухий корм — це не просто пресований картон, а повноцінна їжа.
На цьому будувалася стратегія продажів кормів, які тоді ще не були популярними. Коли людина бачила, що тварина їсть корм, і оцінювала зручність такого годування порівняно з самостійним приготуванням, вона ставала постійним покупцем.
Ідея полягала в тому, що кольоровий корм мав зацікавити власника сухими кормами, а не бути єдиним варіантом для тривалого годування. Це була головна мета.
Сьогодні кольорові корми, як правило, належать до економ-класу.
Вони й досі здебільшого виконують функцію знайомства новачків із сегментом сухих кормів.
Кольоровий корм показує власнику, що раціон улюбленця має бути різноманітним, але не пояснює правильні пропорції інгредієнтів тваринного та рослинного походження. Отримання цієї інформації — вже завдання власника.
Корми без барвників — наступний крок
Є певна аналогія. Дитина спочатку цікавиться книжками з яскравими картинками, потім поступово переходить до тексту. Дорослішаючи, читає книги без ілюстрацій.
Корми суперпреміум та холістік класів ніколи не бувають кольоровими. Вони мають однорідне, тьмяне сіро-бежеве забарвлення, що свідчить про відсутність зайвих добавок, зокрема барвників. Такі корми розраховані на обізнаних власників.
Багато покупців обмежуються початковим знайомством з кормом. Наприклад, пропонуючи корми вищої категорії, можна почути такі зауваження:
— Цей корм якийсь тьмяний. А ось у цьому (економ-класу) я бачу зелень (зелені гранули), м’ясо (червоні гранули), овочі (помаранчеві та жовті). Овочі ж дуже корисні, а кіт їх їсть тільки в кормі.
Доводиться довго пояснювати, що овочі для домашнього хижака корисні лише як невелика добавка (5-15% раціону), а головний інгредієнт — м’ясо. У кормах економ-класу його лише 4-8%, тому поживності від такого корму мінімум.
Однак багато покупців ігнорують цю інформацію, і для них, а також для їхніх тварин, корми економ-класу стають вибором на все життя. Втім, деяким тваринам такі корми цілком підходять.