Улітку 2023 року аграрний медіапростір облетіло фото звичайної, на перший погляд, корови з Чернігівщини. Кіранда — так звуть героїню репортажів — 21 червня того року надоїла 122,46 літра молока за добу! Ця рекордна продуктивність вразила багатьох, адже корова, як і інші тварини ТОВ «Рожнівка-Агро», пережила окупацію та відновила свою молочну міць.
Звісно, перша думка — яка ж Кіранда молодець! Всіх корів корова! Але виникає запитання: а як справи в інших? Наскільки перспективною є ферма, де власники змушені скорочувати раціони худоби через складні обставини? Розберімося детальніше.
Як вирощують високопродуктивний молодняк
Кіранда, як і більшість дійних корів ТОВ «Рожнівка-Агро», народилася у господарстві. Її утримання не відрізнялося від умов, в яких аграрії вирощують нетелей для поповнення власного стада. Корів тут осіменяють перевіреною спермопродукцією канадського та американського походження. Віднедавна для першого та другого осіменіння телиць парного віку використовують сексований біоматеріал, щоб у 95% випадків народилася теличка. Тепер їх стало більше, тож вистачає не тільки для себе, а й на продаж. Цьогоріч підприємство отримало статус племрепродуктора голштинської породи. Як кажуть у Рожнівці, добру корову плекають змалечку.
— Ми вирощуємо молодняк так, як потрібно, — розповідає головний зоотехнік ТОВ «Рожнівка-Агро» Олександр Кіктенко. — Стараємося, щоб до 12 місяців телиця виросла, важила 380 кг, мала 131 см росту в холці, тоді вона переходить на парування. Дуже пильнуємо, щоб до 14 місяців нетелі були тільними й у майбутньому ставали високопродуктивними молодими коровами. Відомо, що із затримкою запліднення продуктивність нетелі зазвичай дещо зменшується, тож намагаємося такого не допускати.
Поголів’я тут звикло до міграції: між тваринницькими комплексами господарства — вісім кілометрів. У Рожнівці доглядають телиць від шестимісячного віку до переведення у групу нетелей періоду сухостою. Також є два корівники, де утримують 360 голів дійного поголів’я. Новонароджені телята залишаються на фермі до п’ятиденного віку, потім переїжджають на іншу МТФ. У Максимівці телят вирощують до шестимісячного віку; тут також є два дійних корівники орієнтовно на 400 голів. Загалом стадо налічує до 2200 голів ВРХ.
— Практикуємо прив’язне утримання виключно для дійних корів, вся інша худоба — на сухостої, телята — безприв’язні. Зараз маємо 309 тільних нетелей, яких вже можна вводити в стадо, 200 телиць парного віку, що вже спаровані або будуть спаровані, 165 семи-одинадцятимісячних телиць, які доростають до парного віку — всього 1100 голів молодняку. Реалізувати зараз можемо понад 100 чистокровних голштинок.
За першу лактацію після того, як нетель розтелилася, у господарстві зазвичай отримують 10–11 тис. літрів молока, найбільший показник до великої війни — 11 400 л. У 2022 році продуктивність худоби трохи зменшилася, як, очевидно, й на всіх вітчизняних молочних фермах.
Безцінні нетелі — основа ефективного стада
Хто дивиться в перспективу, той розвиває молочне скотарство, удосконалює технології, розбудовує ферми та нарощує поголів’я. У цьому в Рожнівці не сумніваються. Мають чимало однодумців, це видно хоча б з того, як зростає попит на нетелей. Щоправда, в закупівельних цінах вітчизняне поголів’я молодняку поки відстає від імпортного, однак на тутешніх фермах цим не журяться — сподіваються, що ціни на високоякісний молодняк вирівняються.
— Перші нетелі, продані нашим племрепродуктором, у нового власника продемонстрували кращу продуктивність та адаптивність, ніж завезені з-за кордону, роздоюються вони теж швидше порівняно з імпортованими. І хоча продавати таких нетелей, як наші, за ціною, що її дають за вітчизняний молодняк на ринку, нерентабельно, ми це робимо, працюємо на майбутнє молочного тваринництва. Гадаю, ринок зміниться у бік справедливої ціни на таку продукцію — якщо поголів’я висококласне, телиць вирощують правильно, спаровані вони правильно, із самого малечку в них закладено все необхідне для майбутньої продуктивності, то такі нетелі мають коштувати не менше, ніж поголів’я з тієї самої Німеччини. Зараз тяжкі часи, тож підтримуємо один одного, як можемо.
Власне, як аграрії, котрі займаються молочним скотарством, так і експерти галузі не заперечують, що часто вітчизняне не гірше за закордонне, але цінується менше. У тому, що й у наших племінних господарствах є порох у порохівницях, переконують не слова, а факти, яких на фермах у Рожнівці та Максимівці вдосталь.
Олександр Кіктенко: «Тваринництво — це праця 24/7 і 365 днів на рік без відпочинку, бо корови хочуть їсти щодня. Якщо любити те, чим займаєшся, не лінуватися, тоді й результати не забариться. І не важливо, чи це тваринництво, агрономія, чи будь-що інше…»
Ціль — не рекорд, а продуктивне довголіття тварини
Кожна тварина у господарів на прикметі. За це відповідають новітні технології, акумулюючи необхідну інформацію.
Про Кіранду в господарстві теж можуть розповісти детально. Середньодобові надої шестирічної тварини під час четвертої лактації у червні-липні 2023 року коливалися від 61 до 95 л молока. Найвищої продуктивності за цей період вона досягала 21.06.2023 — 122,64 л та 03.07.2023 — 100,66 л. Хоч з її рекордом не зрівнялася жодна інша дійна корова зі стада, все ж на дві ферми — у селах Рожнівка та Максимівка — знайдеться, каже головний зоотехнік, приблизно 40 корів із продуктивністю 60–80 літрів на добу. Фактично, кожна п’ята корова у «Рожнівка-Агро» дуже високопродуктивна.
— Правильне вирощування молодняку дає свої результати, і ми радіємо, що нам це вдається і ми маємо висококласне поголів’я. Та не ставимо собі за мету вирощувати рекордисток, бо в цьому є і плюси, і мінуси. Ми робимо все для того, щоб наші корови давали багато молока, але не ціною їхнього здоров’я. Орієнтуємося на продуктивне довголіття тварини, її максимально можливу продуктивність упродовж більшої кількості лактацій. Витрачаючи багато енергії для вироблення молока, організм тварини виснажується, може давати збої: погіршується здоров’я, здатність якісного запліднення, виникають інші проблеми. Таких корів доводиться раніше вибраковувати, — Олександр Кіктенко не дуже радіє рекордним надоям. — З іншого боку, для господарства важлива стабільність: краще, щоб усі корови добре доїлися, бо одна — це не показник. Нам дуже імпонує середньодобовий надій на корову на фермі Максимівка на рівні 37,5 л, у Рожнівці — 33,3 л.
Така різниця має своє підґрунтя і залежить від рівня комфорту тварин та технології доїння. На фермі у Максимівці проведено реконструкцію, встановлено молокопровід та все обладнання від DeLaval із фірмовою програмою DeLaval DelPro™. А ферма у Рожнівці поки що в очікуванні подібних змін — хоча доїльні апарати тут модернізовані, багаторічний молокопровід потребує оновлення. От вам і мінус 4 л продуктивності на корову щодоби.
Але це не лякає господарів — модернізація зрівняє надої, гірше було на початку великої війни.
Обладнання від DeLaval із фірмовою програмою DeLaval DelPro™, встановлене на фермі у Максимівці, дає можливість збирати всю інформацію про кожну дійну корову.
Ферми під прицілом, молоко в канаві
— Окупація нас спіткала вже 25.02.2023, коли колона орків і 100 одиниць техніки пройшли через Рожнівку на Максимівку і попрямували в бік Ніжина. Російські військові їздили через наші населені пункти ще приблизно тиждень, направляли на житлові будинки та виробничі приміщення дула своїх танків. Потім користувалися здебільшого позначеною на їхніх картах старою радянською дорогою через села Більмачівка, Мартинівка, Крупичполе — там пролягали їхні основні шляхи. Від ферм як рукою подати — їздили та стріляли орки, і свої хлопці теж почали з’являтися: підбили танк — та й втекли. Потім наші танки зачастили, точніше машини загарбників, а танкісти українські. Поступово напруга наростала, кожен виїзд ворожої колони супроводжувався вогнем нашої ТРО. Допомагали своїм як могли: поселяли, годували, заправляли дизелем, будували блокпости, підтримували матеріалами та технікою. Тривала окупація до 3 квітня, коли наші військові почали гнати русню з Броварів. Тоді недобитки відступали за два кілометри від Рожнівки та Максимівки, і цей відступ тривав упродовж двох діб безперестанку.
Небезпека чатувала на кожному кроці, але й у цій ситуації люди мусили працювати, разом з усіма їздив на ферму і головний зоотехнік. Чудом вдалося зберегти поголів’я, а от надої — ні. Оскільки господарство закуповує комбікорми щомісяця, то березневе замовлення завезти не встигли. На залишках прожили місяць, потім наповнювали ясла чим могли. Потроху підмолочували кукурудзу — зернову не встигли зібрати, щойно почався весняний обмолот.
— У перші дні ми ще реалізовували молоко на місцевий молококомбінат. Останній раз, коли завантажувався молоковоз, за триста метрів від ферми йшла колона орків. Після цього до нас перестали їздити. А корів треба було доїти. Куди подіти молоко? Спочатку роздавали людям, але вони запаслися і перестали брати. Як не прикро це казати, коли наші земляки в інших населених пунктах голодували, упродовж майже тижня ми змушені були виливати молоко в каналізацію — нам нікуди було його збувати. Комбікорм закінчився, а я тим часом десь прочитав, що корів також можна годувати молоком. Порадившись із нашими консультантами, до основних кормів — силосу, сінажу, соломи — ми додавали від 5 л молока. Поступово збільшили норму до 20 кг молока на голову: що надоїли, те корови з’їдали за день. І так до квітня.
Після звільнення навколишніх сіл поголів’я відновлювати не довелося. Уся худоба залишилася у хлівах, а от після п’яти тижнів неповноцінної годівлі надої нарощували упродовж шести місяців.
— Вимушено зменшили добовий надій за тиждень, а підіймалися пів року. Поступово вводили всі інгредієнти комбікорму, поки вийшли на довоєнний рівень.
Залишилися тварини, приміщення, технології, і це головне. До осені налагодили процеси, забезпечили худобу якісними кормами з усіма необхідними складниками та повернулися до високих показників продуктивності.
Коли процеси — як по маслу, то й молока більше
Раціон у Кіранди, як і в інших корів. Годівля звичайна — працюють міксер, трактор, суміш роздають на кормовий стіл. Вся Україна так годує, нічого, кажуть, нового. Склад раціонів теж як на більшості молочних комплексів: кукурудзяний силос, люцерновий сінаж, солома, комбікорм з оптимальних для власного стада компонентів. Про корми писати не переписати… У Рожнівці не радять, які сорти культур сіяти. Кожен повинен підібрати їх самостійно, зважаючи на ґрунтово-кліматичні умови господарювання, але пропонують звернути увагу на закордонну селекцію як люцерни, так і насіння кукурудзи.
— Принципова різниця у підході до годівлі, у комп’ютеризації, — зауважує Олександр Кіктенко. — Ми користуємося програмою з годівлі Dinamica Generale. Це дуже якісний ІТ-продукт, що контролює завантаження міксера кожним інгредієнтом. Так годуємо всіх тварин. Раціони розписані, складники завантажені, працівники бачать, як довго корм потрібно вимішувати, скільки на яку групу вивантажувати. Думає комп’ютер, а людина тільки добросовісно виконує. Я можу відкоригувати плани в разі потреби, і працівники готуватимуть корми з урахуванням цих змін.
Нюансів, що впливають на продуктивність худоби, не злічити. Це складний бізнес, що потребує постійної уважності, контролю і праці. Важливим є підбір персоналу, а ще порядок, відповідальність спеціалістів на місцях. У ТОВ «Рожнівка-Агро», щоб робота йшла як по маслу, для ветеринарів, завферми, механізаторів, тваринників та доярок розробили щоденний графік.
— Працюємо так уже чотири роки. Люди завчасу знають, коли розчищатимуть копита чи випалюватимуть роги. Щовівторка запускаємо корів, отже, їм треба почистити копита. Тоді працівники вдома нічого не планують, бо знають, що будуть цілий день на роботі. Якщо виконувати все необхідне в авральному режимі, то ми б просто не знайшли людей на той час і робота була б незроблена, — ділиться головний зоотехнік. — А так усі звикли до порядку, планують свої справи на вільніші дні, всім зручно.
Кадровий ресурс особливо цінний за прив’язного утримання худоби, однак така система, як би вона комусь не подобалася, вважає зоотехнік, відживає своє. З рухом до ЄС українські ферми переводитимуть на нові стандарти комфорту, у які тварини на прив’язі погано вписуються, тому майбутнє за безприв’язним утриманням. Спершу зазвичай такі зміни спричиняють до зменшення обсягу надоєного. Зараз 770 корів ТОВ «Рожнівка-Агро» доять на місці. Поки вони звикнуть вільно переміщатися корівником, організовано заходити до доїльної зали, не факт, що молоко втримається.
— Вивчаючи це питання, бачимо, що без прив’язі реально тримати продуктивність на рівні 36 літрів середньодобового надою на корову. Такі ферми в Україні є, і ми готові до змін. Хоча мені особисто, — зауважує Олександр Кіктенко, — більше до душі система прив’язного утримання. Розумію, що молочарство змінюється, і ми мусимо йти в ногу зі світом. Додам, що із такими високими показниками кількості та якості виробленого молока, як у нашому господарстві, формально конче великої потреби у терміновому переведенні худоби на нову систему догляду немає. Заводи, які в нас купують сировину, відправляють свою продукцію на експорт, тому впевнений, що ми й на прив’язі виробляємо молоко європейської якості — виключно ґатунку екстра. Це здоров’я нації, наших дітей. Іншим зараз взагалі займатися не потрібно.
Однак на підприємстві планують оновлення. Які саме та коли — питання часу. Оскільки добротне молочарство навіть у кризових умовах приносить вигоду, то інвестиції, сподіваються в господарстві, окупляться.
Зважаючи на те, що ціна продукції з українських ферм на внутрішньому ринку зараз удвічі дешевша, ніж на зовнішньому, галузь приваблює потенційних інвесторів. Якби не воєнні ризики, її розвиток міг би приємно здивувати. Нині головне для аграріїв — не збанкрутувати, втриматися, і ефективне та правильно організоване молочарство у цьому надійний друг.
Галина ШЕПЕЛЬ
