Рівно сто років тому, 14 жовтня 1926 року, лондонське видавництво Methuen&Co випустило першу книгу Алана Мілна про Вінні-Пуха. За цей час клишоногий ведмедик став не лише героєм казки, а й народним персонажем, а разом з ним з’явилася ціла хмара анекдотів.
Ось кілька з них, що повернуть вас у дитинство.
Приходить Паць до Вінні-Пуха. Двері відчиняє секретар ведмедика.
— Пух удома?
— По-перше, це ведмідь Веніамін, а по-друге, його немає вдома.
— Тоді передайте, що кабан П’ятачок до нього заходив.
Підходить Паць до Вінні й каже:
— Вінні, а поїхали до Америки?
— Ти що, П’ятачку, чим тобі тут погано?
— Ну, сам поміркуй, яка тут у мене доля: у кращому разі — фарш.
— А там?
— А там я можу стати беконом!
Ідуть лісом Вінні-Пух і Паць. Вінні каже П’ятачку:
— Хочеш, свине, медку поласувати?
— А що, можна?
— Аякже!
— А як?
— Слухай, бачиш он те дерево? — питає Вінні.
— Бачу.
— Зробимо так: я підніму тебе на верхівку, там дупло, а в ньому живуть бджоли. Коли доліземо, я покажу тебе бджолам. Щойно вони тебе побачать, я тебе жбурну вниз. Бджоли полетять за тобою, а ти щодуху біжи за пагорб, а там річка. Ти пірнеш у воду, бджоли покружляють і полетять, а я тим часом наберу в дуплі меду на двох, і поласуємо, га?
— Звісно, поїхали!
Лізуть вони на дерево, Вінні кидає П’ятачка. Той відлітає, за ним женуться бджоли, і П’ятачок мчить за пагорб укупі з ними. Вінні залазить у дупло, наїдається так, що вже й вилізти не може. Сяк-так протискається назад, вивалюється під дерево і лежить, блаженствує. За якийсь час підходить Свиня з головою завбільшки з кінську і каже:
— Слухай, ведмедю, а хто тобі, гад, сказав, що за пагорбом річка, га?
А Вінні їй у відповідь:
— Е ні, ти мене ще про мед спитай!
Зранку, з великого бодуна, Вінні-Пух зазвичай міняв вивіску на дверях на «Вінні О’Пух».
Іде ослик Іа лісом, бачить — лежить Паць, весь у синцях, а над ним схилився Вінні-Пух.
— Що сталося з Пацем, Вінні? — питає Іа.
— Та ось, дурник, поганок об’ївся!
— А чому він увесь у синцях?
— Та він їх спершу їсти не хотів!
Спіймав якось Вінні-Пух золоту рибку: «Хочу, щоб усе, що я подумаю, збувалося!». Іде він і думає: «Хочу пляшку пива».
Стоїть, п’є. Назустріч Паць: «Ой, Вінні, що це ти п’єш? Ой, Вінні, а куди це я пішов?».
Ідуть Вінні-Пух із Пацем дорогою. Вінні раз зиркнув на нього з підозрою, вдруге, а на третій із розмаху як зацідить у п’ятака. Паць відлітає в кущі. Вилазить весь у колючках, із розгубленим поглядом:
— Вінні, ти чого?!
— Та хто ж вас, свиней, розбере, що у вас на думці…