Родина Дащуків у селі Жидичин на Волині взялася за відновлення столітньої хати-мазанки, що колись належала їхній бабусі. Мета — зберегти унікальну будівлю як частину культурної спадщини та перетворити її на простір для майстер-класів, навчань і відпочинку.

Хата понад пів століття була домівкою для бабусі власниці Юлії Дащук — Ніни. Жінка, будучи переселенкою з Холмщини, оселилася тут після знищення її рідного села Сагринь.
“В бабусі там залишилося 150 квадратів будинку, три гектари землі. Вони приїхали сюди і поселилися. Це село Жидичин. Раніше це було поселення Липовець або колонія Липовець”, — розповіла Юлія.
В оселі досі зберігаються родинні реліквії, зокрема велика шафа, що слугувала бабусі приданим від її матері.
Особливістю будинку є його давня технологія будівництва. Після зняття старої штукатурки виявилося, що стіни зведені з соломи та глини за методом валькованих стін. Для цього використовували довгу житню солому, з якої формували валики, а потім вкладали їх у стіну “ялинкою”.

За словами архітектора Тараса Пахолюка, ця техніка, що використовувалася понад сто років тому, дозволяла створювати міцні та теплі конструкції.
“На спеціальних столах робили такі валики і вже ці валики вкладали так званою ялинкою, щоб формувати щеплення між самими конструкціями. І також, щоб до них добре кріпилася штукатурка”, — пояснює він.
Стіни хати мають понад 60 сантиметрів товщини, що забезпечує прохолоду влітку та зберігає тепло взимку, зменшуючи витрати на опалення. Родина Дащук вважає, що подібні традиційні технології можуть бути актуальними й для сучасної України, особливо під час відбудови.
Юлія зізналася, що поштовхом до відновлення стало не лише архітектурне значення, а й поступове руйнування хати після смерті бабусі.

“Ми не маємо права знищити оце. Ми маємо його передати далі”, — наголосила Юлія Дащук.
Відновлення хати згуртувало всю родину. Кожен долучається до справи, хтось займається благоустроєм, хтось — управлінням, хтось — маркетингом, але всіх об’єднує спільна пам’ять.
Майбутній простір отримав назву “Долівка” — простір локальної культури в древньому Жидичині. Долівка, як глиняна підлога в традиційній українській хаті, була мовчазним свідком життя родини, від перших кроків дітей до важливих подій.
Родина пройшла менторську програму в межах швейцарсько-українського проєкту “Згуртованість та регіональний розвиток” і отримала фінансування на грантову заявку. До кінця жовтня планують завершити реставраційні роботи, залучити ремісників та організувати майстер-класи, максимально зберігши автентичний інтер’єр, зокрема відновивши старі дерев’яні вікна.
Локація розташована неподалік Жидичинського монастиря, поряд зі ставком та зеленою зоною.
“Хочеться дати всій молоді такий посил: якщо у вас є старенькі бабуся чи дідусь або у вашому селі є старші люди – запитуйте, розпитуйте їх. Вони з превеликим задоволенням будуть ділитися історією”, — закликає Юлія.
Попит на старі хати
Раніше УНІАН повідомляв, що родина переселенців із Чернігівщини придбала стару дерев’яну хату на Волині за 40 тис. грн і облаштовує там господарство. Попри відсутність особливого ремонту, в будинку є всі зручності, а родина тримає курей, кіз та вирощує городину.
Також писалося про подружжя, яке відновило стару хату на Київщині та повністю перебралося туди жити. За будинок із 60 сотками городу вони заплатили $4 тис. Основний ремонт, що тривав кілька років, включав заміну даху, вікон, дверей, утеплення фасаду та внутрішні роботи.
