20 серпня (2 вересня) православні християни вшановують пам’ять святого пророка Самуїла. Це свято відзначається як за новим, так і за старим церковним календарем.
Святий пророк Самуїл народився в родині Елкани та Анни, які жили в місті Рама. Анна тривалий час була бездітною, що завдавало їй великого болю. Вона щиро молилася Богові, просячи дарувати їй дитину і обіцяючи присвятити її служінню Господу. Біля Скинії Господньої в Силомі, зі сльозами на очах, Анна молилася про сина. Її молитву почув первосвященник Ілій, який благословив її, сказавши, що Господь виконає її прохання.
Згодом у Анни народився син, якого вона назвала Самуїлом, що означає “випрошений у Бога”. Виконуючи свою обіцянку, мати привела його до Скинії, коли він підріс, аби він служив Господу під наглядом священика Ілія.
З дитинства Самуїл жив при храмі, навчаючись служінню Богові. В ті часи ізраїльський народ переживав складний період, часто відходячи від Божих заповідей і поклоняючись чужим богам. Самуїл закликав народ повернутися до Господа, щиро покаятися та жити за Божими законами. Під його керівництвом ізраїльтяни здобули перемогу над філистимлянами. Народ визнав у Самуїлі не лише духовного наставника, але й мудрого суддю, який справедливо вирішував суперечки.
Коли Самуїл став старшим, народ Ізраїлю попросив поставити над ними царя, бажаючи бути подібними до інших народів. Спочатку пророк засмутився, адже вважав, що справжнім Царем Ізраїлю є Господь. Однак Бог відкрив Самуїлу Свою волю і наказав помазати на царство Саула з племені Веніямина. Саме Самуїл здійснив обряд помазання першого царя Ізраїлю.
Згодом Саул не виконував Божих наказів, і Господь відкинув його як царя. Тоді Бог доручив Самуїлу знайти нового обранця. До кінця свого життя Самуїл залишався вірним Богові та людям, наставляючи народ, молячись за нього та говорячи правду, навіть якщо вона була неприємною для правителів. Після смерті пророка весь Ізраїль оплакував його, адже народ втратив великого духовного провідника. За біблійними переказами, Самуїла поховали в його рідному місті Рамі.
Церковне свято в Україні 20 серпня за старим календарем
За старим календарем 20 серпня в Україні вшановували пам’ять преподобного Пимена Печерського. За переказами, Пимен присвятив своє життя служінню Богові в печерах Києво-Печерської лаври. Він дотримувався суворого посту, мало спав, постійно молився та терпляче переносив труднощі заради духовного вдосконалення. За свою відданість Господу отримав дар духовної мудрості. Після смерті святого його мощі були поховані у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської лаври. Православна Церква вшановує його як преподобного, приклад покаяння, смирення та сили молитви.
Прикмети 20 серпня
- Якщо вранці багато роси — осінь буде ясною та теплою.
- Туман вранці віщує теплі дні та добрий урожай грибів.
- Якщо день сонячний і теплий — початок осені буде погожим.
Що не можна робити 20 серпня
За давніми віруваннями, цього дня варто було уникати сварок, образ і будь-яких конфліктів, щоб не накликати негаразди. Також наші предки не рекомендували 20 серпня розпочинати сватання, домовлятися про весілля чи братися за важливі нові справи. Водночас існувала думка, що випадкове знайомство для самотньої дівчини цього дня може стати особливим і навіть призвести до щасливих змін у майбутньому.
Що можна робити 20 серпня
У народі цей день називали Самойловим, адже він вважався особливим чоловічим святом. За традицією, 20 серпня господарів дому прийнято було вітати, пригощати смачними стравами та дарувати їм невеликі подарунки на знак поваги. На святковому столі обов’язково мала бути проста, але ситна страва — смажена картопля з грибами. Її вважали символом достатку, щедрості землі та побажанням благополучної зими.