Через три роки риф отримав статус заповідної зони, а згодом острів став унікальним центром екотуризму й екологічної освіти.
У 1991 році німецька спеціалістка з освіти та розвитку Сібілла Рідміллер виявила біля Занзібару безлюдний острів Чумбе з майже недоторканим кораловим рифом. Вона вклала власні заощадження в його захист, а вже через три роки територія отримала офіційний статус заповідної зони.
Рідміллер побачила Чумбе 21 квітня 1991 року під час плавання поблизу Занзібару. Острів був оточений мілководним кораловим рифом, а його екосистема значною мірою залишалася неушкодженою.
На той час коралові рифи біля узбережжя Танзанії зазнавали значного впливу рибальства. Зокрема, у регіоні використовували динаміт, що завдавало серйозної шкоди морським екосистемам.
Однак Чумбе завдяки обмеженому доступу та колишньому військовому використанню острова значною мірою зберіг природне середовище. Тут були кораловий риф, зарості морської трави, мангрова печера, скам’янілий кораловий ліс, історичний маяк та покинуті будівлі.
Як острів перетворили на заповідник
Рідміллер вирішила не просто захистити острів від людей. Вона запропонувала створити модель, за якої екологічний туризм фінансуватиме охорону природи та просвітницькі програми.
У 1991–1994 роках організація Chumbe Island Coral Park вела переговори з урядом Занзібару щодо офіційного статусу території.
24 грудня 1994 року кораловий риф Чумбе офіційно оголосили зоною “забороненого вилову”. Це означало заборону рибальства та іншої діяльності, пов’язаної з експлуатацією природних ресурсів. Управління заповідником доручили організації Chumbe Island Coral Park.
Заповідна зона охоплює близько 30 гектарів коралового рифу та пов’язаних із ним морських середовищ. На самому острові також створили лісовий заповідник.
Чумбе став першим керованим морським парком Танзанії та одним із перших прикладів приватно створеної й керованої морської заповідної території.
Колишніх рибалок зробили охоронцями рифу
Одним із ключових рішень проєкту стало залучення місцевих жителів. Колишніх рибалок навчали та наймали для роботи доглядачами заповідника.
Їхні знання про місцеві води та рибальські традиції допомогли ефективніше контролювати дотримання правил. Водночас колишні рибалки отримали альтернативне джерело заробітку.
Згодом на острові з’явилися освітній центр та невеликий екологічний готель. Його будівлі створювали з мінімальним впливом на довкілля: використовували сонячну енергію, системи збору дощової води, компостні туалети та очищення стічних вод.
Екотуризм на Чумбе розпочався у 1998 році. Доходи від відвідувачів спрямовували на управління заповідником та екологічну освіту, а не на приватне збагачення.
Туристів і школярів навчають берегти природу
Важливою частиною проєкту стала екологічна освіта. Учні місцевих шкіл почали приїжджати на острів, де вивчали коралові рифи, морські трави, ліси та морських мешканців.
До програми також залучили вчителів, щоб вони могли продовжувати екологічні уроки після повернення дітей на материк.
Завдяки цьому Чумбе перетворився не просто на охоронюваний риф, а на комплексну природоохоронну модель. Тут одночасно захищають морське та наземне середовище, навчають місцеві громади й відвідувачів та використовують екотуризм для фінансування подальшої роботи.