Термін “баг” походить із програмування і означає помилку. Хоча котячий організм і спосіб життя видаються досконалими, розглянемо кілька дрібних “багів”.
Деякі з цих недоліків невинні, а інші завдають котикам значних незручностей.
Погано бачать зблизька
Ви, мабуть, помічали: якщо пошелестіти улюбленими ласощами і показати упаковку здалеку, кішка мчить на всіх швидкостях. Але коли ви кладете смаколик на поверхню, вона починає активно водити мордочкою, принюхуватися, чіпати поверхню вусами.
Вона не одразу знаходить те, що бачила здалеку.
Нюх і вуса (вібриси) допомагають кішці знайти об’єкти, що лежать буквально під носом. Адже з відстані менше 30 см її очі бачать погано.
Не розуміють меж свого тіла
Напевно, ви бачили, як великий кіт намагається влізти в маленьку коробочку.
Кішка не дуже добре усвідомлює власний розмір. Їй доводиться з’ясовувати це емпіричним шляхом.
Якщо їй потрібно пройти у вузьку щілину, про її межі їй сигналізують вуса, коли вона їх зачіпає. Їхній розмах приблизно відповідає ширині тіла кішки, і за їх допомогою вона розуміє, чи зможе пройти. Але вусам вона теж не завжди вірить.
Перешкоди знизу, збоку, зверху вона визначає на дотик до шерсті.
Наприклад, якщо на бік кішці потрапив шматок скотчу або паперу, вона думає, що впирається боком у стіну, і намагається її обійти. Якщо папірець прилипне до спини, кішка буде пригинатися, намагаючись пролізти під уявною верхньою перешкодою.
Кішки періодично забувають про свій хвіст
Цей “баг”, схоже, є наслідком попередніх недоліків.
Кішки іноді “забувають” хвіст у дверях або кладуть його просто в прохід, під ноги людям. Або ж, загравшись, кусають себе за власний хвіст, сприймаючи його як іграшку чи супротивника.
Поодинокі випадки — це норма. Але якщо таке трапляється постійно і тривало (кішка довго й сильно кусає себе за хвіст, не розуміючи, що він належить їй), варто звернутися до ветеринара: можливо, у кішки стрес або проблеми з психікою.
“Вимикач” рухової активності в районі холки залишається на все життя
У дитинстві цей “вимикач” дуже потрібен: коли кішці потрібно перенести кошеня, вона бере його зубами за загривок.
У цей момент рухова активність кошеняти зникає, він безвільно звисає в зубах матері, що дозволяє їй легко донести його до безпечного місця.
Але з віком цей вимикач не перестає працювати, хоча потреби в ньому вже немає.
Нагадаємо, що піднімати дорослу кішку за шкірку не можна – це боляче! Але якщо потрібно її зафіксувати, можна міцно взяти її за шкіру в районі холки, не піднімаючи. Робити це слід обережно.
Не можуть виплюнути те, що потрапило на язик
На шорсткому язику кішки є дрібні “гачки”, спрямовані гострою стороною до глотки. Вони допомагають кішці їсти, пити та вилизувати шерсть.
Однак вони часто стають причиною того, що кішка проковтує сторонні предмети, наприклад, нитки.
Кішка не може виплюнути те, що потрапило їй на язик — заважають ті ж “гачки”. При кожному русі язика предмети, що потрапили на нього, просуваються все далі в горлянку.
Не давайте кішкам гратися з нитками та “дощиком”!
Кидаються під ноги, у “сліпу зону”
Бажаючи перегородити нам дорогу (щоб привернути увагу), кішка примудряється прошмигнути в “сліпій зоні” й опинитися просто під ногами.
Вона не розуміє, що у людини на ногах немає очей. Адже в кішки вперед тіла “йде” мордочка, а не задні кінцівки. Кішка не спотикається об предмети, що виникають прямо перед нею, і вважає, що людина про неї теж не спіткнеться.
Тауринова “залежність”
Більшість ссавців можуть синтезувати таурин у своєму організмі (з цистеїну, якого багато в різних продуктах рослинного та тваринного походження), а кішка — ні. При цьому кішці потрібно багато таурину — більше, ніж, наприклад, людині чи собаці.
Це “баг” ферментативної системи кішки. Їй обов’язково потрібно отримувати вже готовий таурин з їжею, інакше не уникнути проблем із серцем та очима.
Таурину багато в її природній їжі — мишах. А в домашніх умовах кішка повинна отримувати таурин так:
Або з кормом (таурин входить до складу майже всіх котячих кормів), або з вітамінними добавками (котячі вітаміни з таурином). Або її раціон потрібно постійно включати багаті таурином продукти, наприклад, індичку і тунця. Але пам’ятайте, що рибу кішці можна давати 1-2, максимум 3 рази на тиждень, не частіше, інакше може розвинутися сечокам’яна хвороба.