“Я в цей світ прийшов, щоб бачити сонце”, – цілком резонно заявив російський поет Костянтин Бальмонт. Справді, із цим непорушним постулатом важко посперечатися. Адже без Сонця життя неможливе. У 2004 році Європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії вирішило, що настав час віддати данину нашому світилу, і встановило 3 травня Міжнародний День Сонця .
Чиновники, мабуть, вирішили урізноманітнити політичний календар (3 травня також відзначається Всесвітній День свободи друку) та додали для різноманітності «світле» свято.
У давнину у багатьох країнах і народах Сонце служило божеством, якому поклонялися щодня. У різних культурах Сонце називалося по-різному. Найбільш відомий культ Сонця був поширений у Стародавньому Єгипті, де воно іменувалося як бог Ра. Велику російську річку Волгу в давнину теж називали Ра. Це виходить, що вогняне божество трансформувалося у водне божество. Адже без води, як і без Сонця, життя практично не вийде.
Протягом багатьох тисячоліть Сонце служило у міфологіях багатьох народів як бог чи культ. Але потім люди “одумалися” і прирівняли Сонце до звичайного небесного тіла, в якому ніякої містики немає. Сонце почали розглядати як звичайну розжарену кулю, в надрах якої відбуваються хіміко-фізичні процеси. Це як біохіміки стверджують, що щастя – це набір та синтез певних гормонів. Якщо дотримуватись цієї логіки, то людина – це впорядкований мішок з кістками і плоттю, в якому відбуваються якісь біологічні процеси.
Кожні 11-12 років на Сонці відбуваються спалахи, тобто починається бурхлива активність сонця, яка певним чином впливає на земне життя. Навряд чи такі процеси виникають спонтанно, відчувається в цьому якась усвідомлена запрограмована дія. Радянський біофізик Олександр Чижевський взагалі пішов далі і безперечно заявив, що багато революцій, великі соціальні та природні катаклізми відбуваються і залежать від сонячної активності. Звичайно, в таку «ахінею» не всі вірять, але не так просто.
Релігія вважала, що Земля є центром світобудови. Аристарх Самоський понад дві тисячі років тому висловив із цього приводу сумнів і визначив Сонце як головного «начальника» в нашій системі. Ну, а Микола Коперник вже офіційно та науково підтвердив та закріпив цей постулат. Давні вчені, звичайно, не знали, але зараз достовірно відомо, що обсяг Сонячної системи належить на 99% Сонцю. Тобто, як не крути, а воно – головний «скарбник» з постачання життєво необхідної сонячної «валюти», без якої немислиме людське та й взагалі земне життя.
За уявленнями вчених, Сонце виробить свій ресурс приблизно через п'ять мільярдів років. Тож людство має ще час ґрунтовно підготуватися до такого галактичного апокаліпсису.
Ну, і як оптимістично заявляв Володимир Маяковський: «Світити завжди, світити скрізь, до останніх днів денця, світити – і ніяких цвяхів! Ось гасло моє і Сонця!»