Не знаю, як ви, а я завжди любила Першотравневі свята. У дитинстві, коли бачила стрункі колони демонстрантів із плакатами та транспарантами, мене охоплювало дивовижне та хвилююче почуття. Здавалося, що в повітрі витає відчуття причетності до чогось великого, сильного та красивого. Загальний настрій тріумфу та єднання передавався на відстані через екран старого телевізора. Хотілося співати, крокувати у натовпі однодумців та вигукувати гасла. Які? Та не важливо, головне, що разом із усіма.
Пізніше, коли виросла і перечитала гору наукової і не дуже літератури, я дізналася, що якраз у ніч на 1 травня припадає т.зв. «Вальпургієва ніч». У народі вона носить назви Велесової, Ночі Відьом, Живини дня або Відьома багаття.
Занурившись у потужні езотеричні джерела, я почерпнула масу знань про те, що таке «егрегори», і як до них приєднатися, якщо душа вимагає спілкування та єднання з подібним до сумнівної якості особистостями.
Оскільки боженька розумом мене не образив, я швидко склала два і два. Вийшло, що почуття причетності виникало невипадково. Коли Червоною площею йшли демонстранти, моя дитяча, але вже темна сутність, пристрасно тяглася до них. Вона мріяла насититися небувалою силою, що виходили від щасливих напідпитку робітників і колгоспниць. А ті, з нетерпінням чекали на закінчення маскараду, щоб посилити патріотичний настрій за найближчим до Кремля кутом.
Але не знала про це маленька дівчинка, а лише інтуїтивно вбирала енергію урочистостей!
А свято-то не просте, виявляється! Не дарма безбожники Першотравень святкують – шалено шепочуть клікуші. Ніч, яка напередодні – диявольська! Так ось у чому причина моєї поваги до цієї дати: темна душонка з пелюшок простягала ручки до книжок з наукового атеїзму, а потім з окультизму.
Є щось чарівне в безладному, але урочистому марші бруківкою. Аж дух захоплює, хочеться кинути все і влитися в колону: горланити пісні та промови, брататися склянками та занюхувати рукавом.
Відкинемо політичну складову свята та звернемося до езотерики. Не дарма, ох не дарма, чиказькі робітники влаштували страйк цього дня: диявольські сили штовхали їх у цей день на боротьбу за свої права. Так скажуть віряни. А «атеїсти-окультисти», начебто мене виправлять: не диявольські, а найприродніші!
Сила матінки-природи розхитала робітник на подвиги, пробудила самосвідомість, що дрімає в п'яному сні, і розплющила очі. Що ж у цьому поганого: хіба не кожний коваль свого щастя? Хіба радість життя в рабстві? Могутній Велес не з покірними мазохістами на рівних спілкується, а з братами. Як там говорив Василь Буслаєв: “Мій бог мене рабом не кличе”.
Згідно з легендою, в Європі цієї ночі, яка поважає себе нечисть, збирається на горі Брокен у Німеччині. Перші згадки про танці біля вогнища датуються 18 століттям, а зустрічатися вони почали ще раніше. Просунуті відьмаки випередили робітник майже на півтора століття: перший страйк робітників в Америці відбувся в 1886 році. Чому ж із різницею в десятиліття на ту саму дату припадають події, чия енергетика багато схожа? Чому саме на Першотравень припали й зборища відьом та урдалаків та перші страйки? Спробую відповісти на це питання в міру своїх скромних знань у езотериці та суміжних науках.
На початку минулого століття французьким фізиком Елі Картаном було висунуто теорію т.зв. торсіонних полів. Говорячи простою мовою – це інформаційні вихори, закручені навколо об'єкта, що обертається. Теорія Картана досі офіційного підтвердження не отримала, хоча СРСР її розробкою активно займалися. На думку вченого, торсіонні поля можуть миттєво переміщатися з однієї точки Всесвіту до іншої, для них не існує фізичних перешкод. Поля притягують до себе подібні вихори, що мають однаковий заряд. Тобто, якщо десь починається погана справа, то за теорією торсіонних полів, до неї обов'язково долучаться темні сили. Їх притягне однойменним зарядом. Але найцікавіше: поля вміють передавати інформацію. Торсіонні вихори – це Колективна Пам'ять, спільне інформаційне поле Всесвіту.
Робимо висновки: якщо торсіонні поля не мають перешкод у просторі, значить, їх немає і в часі! Інформація залишається у доступі через сторіччя. Що, якщо потужний енергоінформаційний посил на звільнення Духа, зберіг свою силу протягом кількох століть? Звідси і колективне п'янке почуття свободи та єднання, яке охоплює нас у ці травневі сонячні дні.
Більше того, Картан вважав, що першими генераторами торсіонних полів були піраміди в Єгипті та давні капища язичників. Згідно з його теорією, бані церков теж найпотужніші котушки індукції, що розповсюджують навколо себе особливу інформацію.
Теорія французького фізика легко пояснює і факт, що є на нашій планеті місця, де завжди неспокійно. Вічно віють там вихори зі знаком «мінус»: Балкани та Близький схід. Тільки сірник піднеси, і генератор запрацює на повну силу.
Першотравень та Вальпургієва ніч – свята в календарі закріплені. А от Великдень – щороку на різні дати доводиться. Рідко, але буває, що вона перетинається з Відьомим Костром. Що тут починається в народі: одні кажуть, що рік буде невдалим та голодним. Інші, навпаки, радіють: світле свято відіб'є у темних сил полювання веселитися. Думки, як завжди, діаметрально протилежні.
Як би там не було, а я Першотравень поважаю. І не важливо, в якому контексті це свято відзначати: у світському чи окультному. Є в ці весняні дні щось містичне. Вийдеш на вулицю в тиху ніч: чути, як трава росте, і бруньки на деревах лопаються. Хочеться вдихнути на повні груди чисте повітря і вигукнути якесь язичницьке заклинання. Хочеться бігти без оглядки в темряву з транспарантом наперевагу, лякаючи очманілу від напливу городян живність.
Ех, хоч одним вічком поглянути на Шабаш, влитися в стрункі темні ряди і до ранку сидіти біля вогнища. Але на рахунках, як завжди, порожньо. Без шенгену в Європу не пустять, та й мітла барахлить останнім часом, час на ТО гнати.