Фото: www.cbc.ca
У новинній ленті знову виникла ця зворушлива оповідь. Дама знайшла на дорозі «засмученого песика», відвезла у ветлікарню, а там фахівці їй: «Пані, це вовк!». І весь інтернет плаче від розчулення. Яка відвага! Яке співпереживання! Звір відчув добросердечність і сам піддався в руки, повідомляє Ukr.Media.
Я читаю це і думаю: невже? Дикий хижак без проблем сидів на задньому сидінні та очікував своєї черги в лікарні?
Ця казка давня як світ, і з кожним поширенням вовк все більш фатально хворий, а жінка — все більш праведна.
А знаєте, як сталося насправді?
Канада. 2019 рік. Юнак на ім'я Ілай збиває якусь тварину. Береться за голову, садить нещасну істоту в авто, щоб хоч якось залагодити ситуацію. Робить світлини. І між іншим, це був не вовк, і тим більше не собака. Це був койот. І він не те щоб "відчув добросердечність Ілая". Койот просто зазнав такий струс від зустрічі з бампером, що йому було все одно, куди його везуть. Згодом працівники з охорони природи забрали тварину, вилікували і повернули в ліс. Щасливий кінець.
Але кому цікава справжня історія про юнака і бампер? Набагато цікавіше вигадати легенду про те, як лісовий хижак прийшов до людини за допомогою.
І ось тут починається справжній жах.
Тому що люди дійсно в це вірять. Ми невідомо чому вирішили, що якщо лисичка кульгає біля нашого будинку, то вона прийшла просити антисептик і лейкопластир. Нам дуже хочеться бути героями мультиплікаційних фільмів Disney, де пташки самі сідають на плече, а єноти перуть нам панчохи.
Можливо, я когось зараз вражу, але дикі звірі нас бояться. Дуже бояться!
Для них ми — великі, гучні, небезпечні хижаки. У дикій природі просто не існує можливості «піти до супротивника по допомогу». Це те саме, якби олень з поламаною ногою прибіг до зграї вовків і попросив накласти йому гіпс. Ні, звір уникатиме людини до останнього.
Тоді з якої причини вони взагалі з’являються в містах?
Все просто: вони хочуть їсти.
Якщо дикий звір вийшов до людей, отже, він старий, нездоровий, молодий або надто немічний, щоб змагатися за звичайну їжу в лісі. А місто — це великий шведський стіл для лінивих. Тут є сміттєві баки. Тут є чиїсь відгодовані коти на вільному вигулі. Голод примушує звіра пересилити острах перед людиною.
Але слабкий і хворий — не означає вдячний.
Якщо ви спробуєте простягнути руку до «бідної виснаженої лисички», щоб погладити або запропонувати сардельку, будьте готові до миттєвого клацання зубами. Навіть на останньому диханні тварина захищатиметься від вас, як від психопата з сокирою. Бо в її системі координат ви саме ним і є.
А бонусом до покусаного пальця ви отримаєте захопливий квест лікарнями. Там і щеплення від сказу (а це не одна гіпотетична ін'єкція, повірте), і стригучий лишай, і короста, і ще сила-силенна сюрпризів, про які ви навіть шукати в Google не захочете.
Крім того, якщо ви почнете підгодовувати лісового гостя, ви зробите йому погану послугу. Звір швидко усвідомить: людина = безкоштовна їжа. Він перестане полювати, залишиться біля вашого подвір’я, а коли одного разу ви забудете винести йому кісточку — він цілком може спробувати відгризти вашу.
Я обожнюю тварин. Моя оселя іноді нагадує звіринець, і я готовий витрачати останні кошти на іграшки та корм для своїх. Але дика природа існує за іншими законами.
Побачили в місті лисицю, вепра чи незрозумілого вовкособа? Заберіть телефон. Не треба геройствувати і вдавати рятівника. Просто подзвоніть місцевим зоозахисникам або ветеринарам.
Залиште диким звірам їхнє дике життя. А свою нереалізовану ніжність краще подаруйте коту. Він хоч і маніпулятор, але сказом вас точно не заразить. У кращому разі — подивиться зі зневагою.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Ви готові ризикнути собою заради порятунку дикого звіра чи залишите «героїзм» професіоналам?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🩹 Врятую бідолаху! 🐺 Безпека — пріоритет 🤔 Маю власну думку
📊 Карта думок
🩹 Врятую бідолаху! 0% 🐺 Безпека — пріоритет 0% 🤔 Маю власну думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!