Дати, пов'язані із сонячним циклом, у багатьох народів відзначалися як святкові. Не став винятком і день весняного рівнодення, що випадає на 20 або 21 березня за новим стилем (дата за старим стилем: 8 березня). Вважалося, що саме з цього моменту починається справжня весна.
На Русі казали, що на весняний сонцеворот прилітають посланці Раю — жайворонки, приносячи із собою тепло. «Прийде сонечко і до наших віконців», — чекали цього дня люди.
Також на весняне рівнодення припадав день верби — до цієї дати вона вже мала розпуститися: «Час вербі осріблятися». Гілки верби приносили в будинок: вважалося, що вона виганяє з дому всякий тягар — побутові неполадки, сварки, хвороби. У той самий час із цим деревом пов'язані і дуже неприємні забобони. Говорили, наприклад: «Хто вербу посадить — сам на себе готує заступ», — це означало, що людина помре, коли з дерева можна буде витісати лопату.
Втім, це повір'я не заважало використовувати вербу з лікувальною метою. До цвітіння селяни заготовляли кору і сушили її на горищах із гарною вентиляцією. Пізніше з неї готували чай із додаванням анісу, липового кольору та малини. Відваром кори полоскали рот при стоматиті та горло при ангіні. Порошок з неї часто використовувався як кровоспинний засіб. Також відвар кори верби та кори дуба додавали у ванну від болів у ногах.
Наші пращури помітили, якщо у цей день погода хороша, то буде йти дощ. Також говорили, що якщо буде хуртовина і сніг ляже на поля хвилями — це до гарного врожаю хліба та овочів.