Здавалося б, відгриміли всенародно улюблені свята Різдво, Старий Новий рік, 23 лютого та 8 Березня, і до початку травневого тижня можна спокійно зітхнути.
Однак і в період затишшя свят, виявляється, траплялися в нашій історії деякі знаменні події, які забути не можна. Нічим начебто не примітний день 15 березня дуже насичений спогадами.
15 березня 1927 року при Академії наук СРСР було створено Музей вивчення жінки. Тоді ж виникло, здавалося б, справедливе питання від чоловіків: чому саме музей з його сховищами, а не інститут – з дослідницькими лабораторіями, досвідченими зразками та іншими атрибутами передової наукової думки?
«Слабка» половина населення поцікавилася, чи буде створено подібний музей із вивчення чоловіків, на що отримала вичерпну відповідь. «А що їх вивчати? – обурилися жінки-вчені, які створили музей. – Примітив – він і в Африці примітив”.
15 березня залишили в історії свій слід далеко не курйозні люди – вожді та правителі. Так, 1933 року Адольф Гітлер проголосив Німеччину Третім рейхом.
Найбільше цього дня відзначилися російські імператори. 15 березня 1822 року Олександр I заборонив масонські ложі і затвердив рішення Державної ради «Про відсилання кріпаків за погані вчинки до Сибіру на поселення». З одного боку, це започаткувало цілеспрямоване освоєння Сибіру. З іншого, як наслідок цього указу до кінця ХІХ століття населення сибірського регіону переважно складалося з каторжників всіх мастей і політичних злочинців.
Саме через останній факт Микола II скасував цей указ. За офіційною версією – оскільки ці території гідні кращого контингенту. Як надалі показали історичні події, причиною скасування була турбота не так про Сибір, як про стійкість влади.
У 1848 році Микола I видав наказ усім російським підданим у примусовому порядку залишити охоплену революцією Францію. Таке рішення, ймовірно, було продиктовано турботою не лише про громадян імперії, а й про безпеку престолу. Однак майже через 70 років, в 1917 році Микола II від престолу зрікся.
Мабуть, найпрогресивніший вчинок 15 березня зробив американський президент Джон Кеннеді. У 1961 році він сказав промову в Конгресі США, де перерахував основні права споживачів. Ними стали: право на інформацію, право на безпеку, право на вибір та право бути почутим.
Надалі завдяки цій події 15 березня почали святкувати всесвітній День захисту прав споживача. Цікаво, що Росія у складі Радянського Союзу більш-менш просунулась до ідеї захисту прав споживачів лише у 1989 році, коли було організовано Всесоюзну федерацію споживчих товариств, до обов'язків якої входило вирішення конфліктів, що нерідко виникають по обидва боки прилавка.
Відзначати це свято ми почали ще пізніше, лише 1992 року, коли було прийнято закон «Про захист прав споживачів», який закріпив за громадянами споживчі права. Коли Росія вступила до Світової організації Союзу споживачів, свято стало офіційно значитися у нашому календарі.
Ось такі непересічні події відбулися 15 березня у різні роки. Чим не свято?
А якщо підійти до питання філософськи, можна відзначити (і як слід): відсутність приводу для свята сама собою вже є приводом до святкування.