14 березня в багатьох країнах відзначається Міжнародний день річок ( International Day for Rivers), який раніше мав назву Міжнародний день боротьби проти гребель, за річки, воду і життя. Також він відомий у світі і як «Міжнародний день дій проти гребель», який з'явився у календарі екологічних дат з ініціативи американської громадської організації «Міжнародна мережа рік».
У березні 1997 року в бразильському місті Курітіба відбулася Перша міжнародна конференція проти будівництва великих гребель, яка підтримала заснування нового свята та ухвалила «відзначати день боротьби з греблями на захист Рік, Води та Життя щорічно 14 березня». Девізом Дня стали слова: «За річки, воду та життя!».
Конференція, яка об'єднала громадськість 20 країн, поставила важливе завдання виробити демократичні методи управління басейнами річок. У своєму зверненні делегати навели такі цифри: за останні півстоліття до 60 мільйонів людей були змушені залишити рідні місця через будівництво гребель, і майже півмільйона квадратних кілометрів родючих земель та лісів було затоплено. Тому учасники конференції також закликали оцінити ризик та можливі наслідки прориву великих гребель та те, до яких можливих жертв та руйнувань це може призвести.
Конференція закликала всі дії проводити під гаслом: “Нехай вода несе життя, а не смерть!” і закликала уряди, міжнародні агенції та інвесторів встановити мораторій на будівництво великих гребель, доки не буде зроблено міжнародну незалежну експертизу проектів їх зведення, а також компенсовано збитки людям та природі.
На початку антиплотинного світового руху, 1998 року, цього дня пройшло понад 50 акцій протесту у більш ніж 20 країнах світу, у тому числі в Бразилії, Індії, Таїланді, Австралії, Росії, Японії, США.
У перший рік понад 10 тисяч небайдужих людей взяли участь у демонстраціях, кампаніях з надсилання листів протесту, очищення річок. Наступного року учасників вже стало понад 100 тисяч.
«У зв'язку з тим, що кількість незарегульованих рік швидко скорочується, ми можемо зіткнутися з впливом дамб не тільки на самі річки, а й на інші природні об'єкти та явища. Тепер ми не можемо оцінити шкоду від порушення природної течії річки, а коли наслідки виявляться, буде вже пізно», — йдеться у звіті одного з авторів, координаторів програм Всесвітнього водного форуму (World Water Forum) з дамб Юта Коллер.
«Наслідки урагану Катріна для Нового Орлеана були яскравим прикладом того, як річка Міссісіпі помстилася людині за порушення її екосистеми, — сказав Джеймс Пітток, директор міжнародної Прісноводної програми Всесвітнього водного форуму. — Дамба затримує пісок, мул, інші придонні відкладення, тим самим збіднюючи заплавні луки і болота нижче за течією, що є головним фактором спустошення і втрати життя».
Зі 177 найбільших річок світу (понад 1 тисячу кілометрів у довжину) лише третина не мають дамб чи інших споруд на своєму головному руслі. 21 велика річка вільна у своїй течії від витоків до гирла. Незарегульованими залишаються ще 43 великі притоки великих річок, таких як Конго, Амазонка та Олена. Будівництво дамб на річках – небезпечна тенденція, яка загрожує природі всієї планети. Ще важливо розуміти, до яких наслідків може призвести прорив великих гребель, зокрема до можливих жертв і руйнувань.
Більшість незарегульованих річок сьогодні перебувають в Азії, Південній та Північній Америці. За прогнозами Всесвітнього водного форуму, кожну четверту найбільшу річку світу буде зарегульовано в найближчі 15 років. Але активісти руху проти гребель продовжують свою активну діяльність, домагаючись демонтажу гребель у різних країнах світу.