Василь Великий, якому церква присвячує цей день (дата за старим стилем: 30 січня) відомий також під ім'ям Василя Кесарійського. Він шанується поряд з Іоанном Златоустом та Григорієм Богословом. Усіх цих трьох святих згадують 12 лютого – тому свято також називається Трьохсвятієм.
За народним повір'ям, у цю дату не можна було прясти, тому її називали ще «вдень трьох святителів-непрядильників». Також вважалося, що на Трьохсвятіє в лісах починається звіриний весільник: звірі утворюють пари, йдуть бої між самцями, починається звіриний рід. Люди відзначали це «свято» своєрідно — подавали на стіл страви з дичини та дикого звіра (наприклад, вепря).
З поведінки диких тварин судили також про погоду. Якщо зайці приходять у сади, буде ще зима сувора. Якщо вовки виють близько до оселі — теж до морозу. Снігур щебече скрипучим голосом — отже, варто чекати завірюху. Натомість миші пророкують відлигу: за добу до підвищення температури виходили з-під лісової підстилки на сніг. Тепло віщували і вкриті інеєм дерева.
Червоний місяць на Трьохсвяті обіцяв сильний вітер; а вітер, своєю чергою, обіцяв сирий рік.