Мало хто замислюється, що одна з найважливіших констант у Всесвіті отримала своє ім'я завдяки простому бажанню скоротити громіздкі записи у підручниках. Тисячі років вчені описували це ірраціональне число складними фразами, поки цей опис не перетворився на універсальний символ, зрозумілий у будь-якій точці планети. Як це сталося?
Відомо, що число Пі неможливо записати у вигляді лаконічного простого дробу, тому довгий час воно залишалося безіменним героєм обчислень, поки один скромний учитель математики не вирішив спростити життя своїм учням. Назва, яку сьогодні знає кожен школяр, з'явилася зовсім не в Стародавній Греції, як можна було б подумати з його грецького звучання, а на початку XVIII століття і стала результатом логічного скорочення, зрозумілого будь-якого грамотного європейця того часу.
Все почалося в 1706, коли британський математик Вільям Джонс опублікував працю “Synopsis Palmariorum Matheseos”. Саме він першим запропонував використовувати шістнадцяту букву грецького алфавіту “π” як символ цієї константи.
Назва числа π (пі) походить від початкової літери двох грецьких слів: περιφερεια (периферія – коло) та περιμετρος (периметр – довжина кордону).
До цього моменту математики мучилися з громіздкими фразами на кшталт quantitas in quam cum multiflicetur diameter, proveniet circumferentia (величина, яку при множенні діаметра виходить коло). Однак справжню світову славу символу приніс великий математик Леонард Ейлер, який почав активно використовувати його у своїх роботах із 1737 року. Завдяки авторитету Ейлера коротке позначення Пі миттєво прижилося у науковому співтоваристві, назавжди пов'язавши давню геометрію з лаконічною грецькою літерою.