На Русі цей день (дата за старим стилем: 11 січня) часто бував дуже холодним, що стало підставою для такого повір'я. Казали, що нечистій силі, яку під час Святок вигнали з будинків, нікуди подітися і нема чим зайнятися — тому вона чаклує морози. Від цих морозів люди чекали біди: «Мороз худий, готує брехню»; «Чоловік за поріг, а мороз йому впоперек».
З морозами пов'язані й деякі прикмети. Вважалося, що морози у цей день – до затяжних холодів, а тепло, навпаки, обіцяє ранню весну. Про це йдеться і в приказках: «Морози Федосієві — ярий посієш пізно»; «Федосієво тепло – на ранню весну пішло». В той же час надмірно теплий день теж не віщував нічого хорошого: «Бійся січневої весни — худа зима живуча»; “Теплі дні січня добром не відгукуються”.
У християнській традиції в цей день вшановується пам'ять преподобного Феодосія Великого. Він вважається основоположником загальножительних монастирів. У православному іменослові ім'я Феодосія, або Федосія, співвідноситься з кількома ранньохристиянськими святими — преподобними Феодосієм Кіновіархом та Феодосієм Атіохійським, мучеником Феодосієм Сирмирським.