Не всі закони природи ми здатні пояснити. Тим не менш, вони існують, і з цим важко посперечатися. Наприклад – «закон підлості». Думаю, з ним знайомі багато хто. Він діє часто-густо, мабуть – у всіх сферах діяльності.
Ви чогось дуже не хочете, а це (як на зло) трапляється. І навпаки: чогось дуже хочете, а це (як на зло) не трапляється. Що тут скажеш – закон підлості .
Здавалося б, залишається розводити руками, матюкатися, злитися, засмучуватися і лише трохи порадіти тих щасливчиків, яких цей закон чомусь обходить стороною (ніби у них спеціальний імунітет).
Але якщо подумати, то й ми іноді буваємо тими щасливчиками. Щоразу не доводиться. Питання в тому, як бути цими «щасливчиками» якнайчастіше (постійно – це вже, мабуть, перебір).
Дехто вважає, що закон підлості – це результат нашого, так би мовити, сприйняття реальності. Ми помічаємо погане набагато частіше, ніж хороше, хоча насправді і того, й іншого однакова кількість. Можливо, й так. Але це лише гіпотеза, і таких гіпотез може бути купа мала. На даному етапі закон підлості діє, і від нього нікуди не подітися. Інша річ – шукати з ним зустрічі чи ні.
Ось існує закон тяжіння. Можна повною мірою відчути його на собі, якщо, наприклад, стрибнути з пристойної висоти. Мало не здасться. Якщо ж ми просто ходимо, ні звідки не стрибаємо – закон тяжіння нас особливо не турбує і не турбує. Але це не означає, що його нема. Так і із законом підлості. Ми постійно шукаємо привід відчути на собі його дію. Неусвідомлено, спонтанно, машинально, за звичкою тощо.
Ось, наприклад, їдемо машиною, поспішаємо кудись і постійно думаємо: «Хоч би встигнути, хоч би не було пробок…» Пробок, може, і не буде, але всі світлофори точно зберемо. Ось ми тягнемо квиток на іспиті, і знову: «Хоч би такий квиток попався, хоч би, хоч…» Результат самі знаєте. Готуємось перед важливим виступом, і знову: «Хоч би голос не охрип, хоч би не забути…» І тут – немов у горлі кому.
Прикладів може бути безліч. І в різних сферах діяльності. Від забивання цвяха до запуску ракети, від миття посуду до управління державою. І проявляється закон підлості абсолютно по-різному: сильно, слабко, швидко, повільно, жорстко, м'яко тощо. (від чого залежить – одному Богові відомо). Головне – виявляється.
Що робити? Як оминути його стороною?
Якщо логічно подумати, головне, що потрібно, – це скинути надмірну важливість запланованої справи. Звісно, сказати легко, зробити – не дуже. Просто видалити зі словникового запасу «хоч би, обов'язково треба дуже хочу» і т.п. – Недостатньо, та й необов'язково. Якщо себе складно обдурити, то природу тим паче. Так само не прокотить, якщо ви, чогось дуже бажаючи, навмисне кажете собі: «Ой, як мені це не потрібно, хоч би цього не було…» Висновок – потрібно щиро скинути надмірну важливість.
Якщо дуже складно, то можна спробувати це зробити, просто не плануючи. Діяти у теперішньому, не намагаючись зазирнути у майбутнє. Наприклад, ви збираєтеся побачити і починаєте постійно думати: «Як би сподобатися, що робити, коли…» тощо. Якщо вам це не так і важливо, або ви не сумніваєтеся в собі, відповідно не створюється і надмірної важливості. І, найімовірніше, все пройде гладко.
Можна спробувати скинути надмірну важливість шляхом перемикання, так би мовити, на інший канал. Наприклад, ви граєте в покер, на коні пристойна сума. І ви, напружені до краю, витираючи піт з чола, думаєте: «Хоч би туз, ну хоч би туз… (чи якась інша потрібна карта)». Шанс у такому разі вкрай невеликий. Якщо ж ви розслаблені (а якщо вже граєте в таку гру, то повинні бути готові і до поразки), особливо не хвилюєтеся, а в момент, коли повинні відкрити останню карту, ви ще й на розмову з кимось відволіклися, то ймовірно, що випаде саме ваша карта.
Якщо ви зумієте щиро скинути надмірну важливість (хоча б на момент), то ймовірність того, що закон підлості вас зачепить, значно зменшується. Звичайно, не варто забувати, що сили природи непередбачувані і не завжди зрозумілі. Тим не менш, спробуйте це працює. І не потребує великих енергетичних витрат.